Previous Entry Поделиться Next Entry
Хто змусить державу нести відповідальність перед людиною?
wetally

"Держава відповідає перед людиною за свою діяльність."

Ст. 3 Конституції України.


Протягом майже 17 років існування основного Закону України – Конституції, ми є свідками того, що права людини існують лише на папері, так само, як обов'язки держави перед громадянином.

Сьогодні сприймається, м'яко кажучи, диваком той, хто виконує закони, не ставлячи свої інтереси вище суспільних. А ошуканих державою громадян вважають жертвами системи, яким вже нічим не допоможеш. Між тим, ці стереотипи є хибними. Достатньо згадати історію Богдана Хмельницького, який розпочав визвольний рух після того, як його силоміць позбавили маєтку в Суботові, розграбувавши майно та принизивши сім'ю.

Громадян, які визнали, що їх ошукує держава, стає дедалі більше. Вони утворюють громадські рухи, вчаться організовувати масові протести. Але з часів Помаранчевої Революції сформувався клас політиків, які паразитують на громадянах. В Україні вкорінився політичний тренд – очолювати вже існуючі громадські рухи. Або стояти від них осторонь, якщо нема власної вигоди.

Традиційно партії не поспішають приєднуватись до громадських протестів, допоки громадські активісти не попросять їх про допомогу. Допомога, якщо й приходить, супроводжується шквалом піару, перформансами з прапорами, музичними колективами, героїзацією голодуючих ватажків, які демонстративно "падають смерттю хоробрих" на барикадах протесту.

А що ж вільна преса-"черверта влада"? Чим займаються журналісти, окрім змагань у красномовстві при висміюванні провладних злодіїв? Що дають ошуканим громадянам репортажі про золоті унітази межигірського пана та розкрадений бюджет? Що змінилося з прадавніх часів, коли царі-королі наймали блазнів, яким дозволялося все, насамперед, висміювити себе. Аби лише блазні, а не народ сміялися над тираном-правителем.

Кожна мисляча людина розуміє, що політичні артисти та блазні-журналісти виступають на одній сцені у театрі абсурду, утворивши закриту касту, куди не радять лізти, бо "політика – то брудна справа".

Їм байдуже, що причиною всіх протестів є грубі порушення прав людини з боку влади. Інакше, чим займалися правозахисники, коли нинішня опозиція мала владні повноваження? В тій самій манері, хіба що в значно меншій мірі, владні хижаки витирали ноги об конституцію, а громадяни бігали по судах, не знаходячи там справедливості.

Очевидно, сьогоднішні проблеми суспільства можна було би вирішити лише за обставин, коли працює ЗАКОН. Бо будь-які суперечки можна вирішити у суді, якщо суд справедливий.

Оглянувши сьогоднішні списки депутатів, як з влади, так і з опозиції, можна переконатися – не існує ані кадрового резерву, ані умов для повернення в конституційне поле. Одні істерично репетують з приводу оприлюднення списків помічників, бо це, для них ніби, велика небезпека. Інші наївно вважають, що Янукович звільнить Юлю або Юру, і настане справедливість, тому штурмують суди, виконуючи сценарій влади – фокусувати сили супротивника там, де нема перспектив. Окрема категорія депутатів просить підтримки в Європі, ніби там переймаються нашими, а не власними проблемами. Все це більше нагадує боротьбу з вітряками, ніж з причиною проблем – гієнами при владі.

Адже хижаку байдуже, що на нього скаржаться або критикують. Справжня небезпека для нього – організована облава з боку скривджених. Бо вони одного разу прийдуть по своє і таки візьмуть, що їм належить, без зайвих церемоній і жалості. За всіма правилами Конституції та Закону.


?

Log in